«Кімната моєї 13-річної доньки виглядає настільки жахливо, немов через неї пронісся справжній ураган! Коли я прошу її прибрати, вона або ігнорує мене, або влаштовує істерику». Якщо це чимось схоже на вашу дитину, знайте: ви не одинокі. Багато батьків скаржаться на повний безлад у кімнатах своїх дітей, причому часом настільки масштабний, що складно пройти по підлозі.

Треба зазначити, що коли маєш справу з дитиною, яка відмовляється дбати про свій особистий простір, це має неймовірно фрустраційний вплив. То що ж у такому випадку робити батькам? Далі представлені додаткова інформація та ідеї, що неодмінно допоможуть вам у цьому питанні.

У найбільш типових випадках діти, які відмовляються прибирати у своїй кімнаті, роблять це з однієї причини: вони не хочуть, і все; час від часу багато дітей проявляють стійке небажання вирішувати це завдання. Найчастіше їм просто набагато цікавіше робити щось інше, наприклад, подивитись телевізор або почитати пости своїх друзів. Деякі діти настільки занурюються в певне заняття, що нічого іншого вже не хочуть. Погляньте на ситуацію з іншого боку: якщо вас самих поставити перед вибором – зайнятись тим, що приносить вам задоволення, чи зробити те, що сприймається вами як обтяжлива праця та нудьга, що виберете ви?

Іноді відмова прибирати є частиною великої боротьби за лідерство в сім’ї, що не закінчується, – тієї боротьби, в якій ваша дитина не просто мотивована уникати наведення чистоти, а й мотивована протистояти вам і використовувати ваші слабкі місця для досягнення своїх цілей. Чим більше ви будете контролювати вашу дитину та керувати нею, примушуючи її робити те, про що ви просите, тим більше вона буде відкладати виконання або й зовсім відмовлятись від цього. У підсумку ви відчуєте себе знесиленими, розбитими, засмученими та розсердитесь і подумаєте: «Ми так тяжко працюємо, щоб забезпечити для нашої дитини свою власну кімнату. Усе, що їй треба робити, це всього лише підтримувати чистоту у своєму особистому просторі!».

Зі всіх своїх сил намагайтесь не приймати таку поведінку на свій рахунок. Більшість дітей проходить через етап безладу й хаосу, але це не пов’язано з вами чи вашою моделлю виховання.

Коли треба просто закрити двері? Пам’ятайте, що іноді закрити двері й «відпустити» ситуацію – це цілком розумний вибір, особливо якщо у вас багато інших проблем з поведінкою вашої дитини, над якими ви зараз працюєте спільно. Урешті-решт, це її безлад, і якщо вона хоче жити так, то ви маєте право дозволити їй це. Звісно, це діє не завжди, особливо якщо дитина ділить кімнату із братом чи сестрою або якщо вона запустила її настільки, що з’явився ризик спровокувати проблеми зі здоров’ям. Якщо боротьба за чистоту кімнати – це дуже важлива справа, зробити яку вам уже просто необхідно, ось кілька стратегій, що допоможуть вам у цьому.

1) Розділяй і володарюй. У першу чергу, якщо дитяча кімната перебуває в «аварійному» стані, через що ви ледве можете нею пересуватись, дуже корисно розділити її на певні зони (сектори) та попросити дитину за один підхід попрацювати над прибиранням тільки якоїсь однієї групи предметів: спочатку викинути все сміття, потім скласти одяг, а потім – іграшки. Дітям незалежно від віку дуже корисно розбивати велике завдання на маленькі частинки. Поставте себе на місце дитини й подивіться на ситуацію її очима. Вона може просто не знати, з чого розпочати, й думає: «Нічого собі! Та я ніколи не зможу цього зробити! То ж який сенс пробувати?». Тож поділіть завдання на фрагменти й почніть рухатись маленькими кроками.

2) Допоможіть перебороти внутрішній спротив. Іншим важливим моментом є допомога в доланні внутрішнього спротиву прибиранню. Маленькі діти особливо мають потребу в тому, щоби батьки допомогли їм розпочати реалізовувати цей процес. Витратьте всього хвилин 15–30 (у залежності від віку дитини) на те, щоби побути поруч і показати кроки, необхідні для виконання поставленого завдання. Наприклад, ви можете навчити дитину, як поводитися з розкиданим одягом: необхідно всюди зібрати його, перевірити його стан, а потім покласти забруднені речі в корзину для брудної білизни, а чистий одяг скласти в шафу. Дуже важливо, щоб діти точно розуміли, чого саме ви від них очікуєте. Ми часто думаємо, що вони знають, як виконати те чи інше завдання, але вони дійсно щиро не знають, як це робити. Тому, перед тим як дитина почне виконувати завдання, спочатку поясніть їй всі нюанси. Допомога на початку дозволяє дитині побачити необхідний приклад, відсутність якого гальмувало процес прибирання.

3) Не вдавайте із себе мученика. Якщо ваша дитина вже достатньо доросла, щоби прибирати самостійно, не робіть це замість неї! Якщо ви самостійно наведете порядок у її кімнаті, це спрацює проти вас. Дитина вважатиме, що ви вважаєте її неспроможною на це, а також вирішить, що якщо просто потягнути час і проявити опір, то ви приберете все самі. Більше того, вона може зробити висновок, що не повинна слідувати вашому проханню, оскільки те, що ви кажете, зовсім не те, що ви маєте на увазі. Будьте обережні, щоб діти не зробили подібного висновку, тому що ваш авторитет похитнеться. Звісно, набагато простіше зробити все самому, але тоді в довгостроковій перспективі дитина лишиться мотивації виконувати подібну роботу вдома. Пам’ятайте про те, що, як тільки діти починають навчання в початковій школі, вони вже у стані виконувати більшість побутових завдань, включаючи самостійне прибирання у своїй кімнаті. Вам треба тільки підтримувати в них почуття відповідальності.

4) Використовуйте наслідки, зорієнтовані на поставлене завдання. Добрий спосіб підтримувати відповідальність вашої дитини полягає в тому, щоби призупиняти дію певного привілею до тих пір, доки певна частина завдання не буде виконана. Так, якщо ви вирішите, що сьогодні треба скласти весь одяг, не вмикайте комп’ютер, доки не побачите результат. Як тільки ваша дитина прибере у своїй кімнаті, визначтеся з часом, який щотижнево буде відводитись на прибирання. Наприклад, вечір п’ятниці, при цьому дитина повинна знати, що її вихідні не почнуться до тих пір, доки її кімната не буде чистою (і, знову ж таки, будьте конкретними в тому, що ви маєте на увазі під словом «чистою»). Чи гарантує це, що віднині ваша дитина буде самостійно підтримувати чистоту у своїй кімнаті? Ні. Але з часом використання встановлених наслідків і винагород допоможе їй навчитись бажаної поведінки. Як кажуть: «Ти можеш привести коня до водопою, але примусити його пити не можеш!».

У підсумку сенс ось у чому: іноді заради того, щоби діти чогось досягли, можна надати їм величезні можливості, але вони так і не скористаються ними або, можливо, прийдуть до їх розуміння через якийсь час. Завдання батьків – забезпечити ці можливості й навчати певних навичок. Діти при цьому завжди будуть робити свій власний, незалежний вибір. Використовуйте заохочення та встановлюйте певні наслідки, щоб мотивувати їх і розвивати почуття відповідальності, а також забезпечуйте їх необхідними «інструментами», щоб вони могли самостійно турбуватися про себе та свій особистий простір – і це буде найкраще, що ви можете зробити.

Примітка: якщо у вашої дитини безлад у кімнаті поєднується з порушенням поведінки, зниженням успішності, проблемами у спілкуванні з однолітками або якщо він/вона малопродуктивні в цілому, необхідно проконсультуватися з педіатром, щоб виключити наявність патології. Дана стаття передбачає роботу зі здоровими дітьми.

Кiлькiсть переглядiв: 0